Отдыхая на берегу водохранилища, всегда хотелось побывать на островах, виднеющихся вдали. А весной наткнулся на видео, как люди ходили туда на байдах, с тех пор эта мысль не дает мне покоя)
Наша уютная гавань. Вид с воды.
В конце августа отправил семью отдыхать на море. Сам, вместо спокойного отдыха, работаю. Работаю на работе, работаю дома, работаю у друга.
Неделя пролетела моментально — выкладываюсь до последнего, сил почти не осталось. Пятница, «последний рубеж». Впереди выходные, и никакого желания оставаться дома — хочу к водохранилищу.
Активно пинаю всех знакомых: у одного отключен мобильный, второго нет в городе, третий работает, четверый уезжает, пятый собирается «на картошку» и дальше в таком же духе. Одни не хотят, другие не могут. Получается, еду сам — уже мысленно пакую вещи на мотоцикл.
В конце дня идею поддерживает приятель, который не был в тех местах, но слышал восторженные рассказы и видел фотографии. Значит, мотоциклом как то в другой раз, а в этот на машине.
Даже не могу сказать почему, меня тянет к себе вода. Ручеек, река, пруд, озеро, водохранилище, море… Особенно сильно это проявляется весной — наверняка сказывается зимний «голод».
Есть одна поговорка. «Хочешь рассмешить бога — поделись своими планами». На сегодняшний день были определенные замыслы. Но… Куча сложившихся факторов дали свой результат…
Что ж я хотел сказать?.. Ах да. То, что планировалось вчера — все повернулось совсем не так. В итоге мы оказались возле устья Ворсклы — на берегу Днепра. Жаль, что на короткое время — хотелось остаться там подольше, любуясь красотой родной земли.
Кременчуцьке водосховище, с. Пронозівка
Кременчугское водохранилище, с. Пронозовка
Поблизу Градизька, на березі Кременчуцього горя моря розташована найвища на Лівобережжі точка — гора Пивиха.
Гора має давню історію. В давнину тут було поселення Пива, що належало російським боярам Пивам.
У 1489 році король Польщі Казимир IV подарував землі і різні угіддя, розташовані довкола гори Пивихи, Київському Пустинно-Миколаївському монастирю, ченці якого в ХVІ ст. заснували тут Пивгородський Миколаївський монастир.
Місцева фортеця мала форму подовженого чотирикутника, який охоплював площу в 5 десятин. Високі кургани на чотирьох її кутах служили сторожовими пунктами. Тут були зведені дерев’яні і кам’яні будівлі, келія для ченців. Монастир на Пивисі став релігійно-політичним осередком українського народу у визвольній війні за свою державність. Круті схили гори, порізані глибокими рівчаками, заліснені деревами й непрохідними чагарниковими хащами, були схованкою для повстанців Павлюка, пізніше – козаків Хмельницького. Пізніше монастир був зруйнований.
Після зведення в кінці 60-х рр. минулого століття Кременчуцького водосховища Пивиха поступово руйнується. Щорік вода поглинає близько 7 метрів гори. Сьогодні вже розмито понад 600 метрів Пивихи. Люди знаходять залишки древнього монастиря, які вимиваються дніпровськими хвилями.
Краєвиди скажуть за себе набагато більше, ніж слова. переглянути фото >>
